Коли духмяне українське літо в самому розпалі, з квітчастими вінками і яскравими вогнищами - приходить свято Івана Купала.
Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Ім'я ж святу дав Купало - поганський бог земних плодів. Колись йому приносили в жертву хліб - головний дар української землі. Та вже багато літ цього ідола ніхто не вшановує, про його божественну суть забули, а самого перетворили на опудало. Головні атрибути свята - це Купало й Марена. Тому до цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудало, готували деревця (називали їх «Мареною» або «Купалом»), плели з живих квітів вінки, збирали хмиз, готували кулі соломи на вогнище. За звичаєм, це дві уквітчані гілки, подібні до людських фігур. Довкола опудал молодь водить таночки та співають ритуальні купальські пісні. Дівчата плели вінки з польових квітів й перед заходом сонця збиралися на вигонах біля річок.
Ввечері, коли за обрієм ховалося сонце, а на небі з’являлися діаманти зірок, молодь збиралася на умовленому місці (здебільшого недалеко від річки, на узліссі чи в гаю) і навколо «марени» починали водити хороводи.

Так, протягом останніх років це свято дійсно перетворилося в цікаве костюмоване дійство, яке об’єднує не лише молодь, а й людей старшого покоління. Цього року цікавим та багатолюдним виявилося свято Івана Купала у селах Полянь, Дяків, Ганнопіль, Піддубці та Перемишель. У виконанні місцевих мешканців лунали пісні, дівчата, вбрані у традиційні українські костюми та вінки, водили хороводи.

За народними звичаями свято Купала завжди святкувала молодь, однак  на це  свято у селах району завітало ледь не все село. Все дійство проходило на березі місцевих водойм. З одного боку стояли хлопці, вони тримали солом’яну ляльку. Це і було Купало. З другого боку гуртувалися дівчата. У кожної на голові був вінок з польових квітів. Вони водили хоровод навколо вербової гілляки, оздобленої живими квітами та стрічками — Мареною. На свято до парубків та дівчат завітав Водяник зі своєю свитою — водяними царівнами. Їм теж хотілося дізнатися про свою майбутню долю. А Чаклун давав поради дівчатам, як сплітати віночки, та ворожити в цю чарівну купальську ніч. Дівчата розібрали Морену. Гілку віднесли до річки кинули в воду. Знімали з голови віночки і обережно опускали їх на воду. Прудка течія відразу відносила їх на середину річки. Кожна дівчина уважно стежила за свою долею. Якщо віночок приставав до берега то вважалося, що його власниця скоро вийде заміж.

А сільські парубки влаштували між собою змагання, хто з них найсильніший, найпрудкіший, найкмітливіший. Перетягували канат, стрибали в мішках, демонстрували вміння танцювати в найнепередбачуваніших умовах. Під час свято вокальна група жінок виконувала старовинні купальські пісні. Звучали також і сучасні пісні. Загалом, цьогорічні святкування Івана Купала в районі пройшли на досить високому організаційному рівні, тому глядачі були задоволені побаченим і вже з нетерпінням чекають наступного року, щоб знову завітати на свято Купала.