Відродження, розквіт усього живого відбувається навесні.  Все оживає, потік весни пробуджує все навколо.  Це викликає у нас захоплення  і незвичні почуття, а романтичних і обдарованих людей стимулює до написання поетичних творів.

Поезія… Вона покликана хвилювати, давати насолоду, збагачувати духовність, тобто не дає нашій душі зачерствіти. Саме напередодні Всесвітнього дня поезії, в читальній залі ЦБ,  відбулася презентація нової книги Надії і Дмитра Пасічників  «Росинки на долоні».

Нова збірка складається з двох частин: прозової і поетичної. «Життя віддане кордону» - так полковник у відставці, ветеран прикордонних військ Дмитро Пасічник озаглавив свою частину спогадів. Звичайний сільський хлопець з багатодітної родини мріяв стати офіцером і досяг своєї мети. Закінчивши прикордонне військове училище, а згодом військову академію ім. Фрунзе у  Москві, Дмитро Григорович  побачив багато цікавого світу! Застави Курил та Чукотки, Далекого Сходу і  Кавказу  – це далеко не весь послужний список місць, де довелося нести службу. Нелегкі  умови служби і життя здавалися не такими суворими, тому що поряд завжди була друга половинка, кохана дружина, надійна берегиня – Надія Володимирівна. 

«Без жодного сумніву душі» - це посвята Надії Пасічник своєму чоловіку. З великою любов’ю , розумінням, вдячністю вона розповідає про своє життя на прикордонних заставах. Описує труднощі в такий спосіб, що читач сприймає їх як романтичну історію кохання подружньої пари Пасічників.

А далі, ведуча заходу Ірина Пирожок представила головну винуватицю зібрання, авторку книги «Росинки на долоні» – Надію Пасічник. Слухаючи вірші, котрі складають поетичну частину збірки, гості поринули у чудовий дивосвіт любові і ніжності, терпіння і надії, мудрості і співчуття.

Вірші Надії Володимирівни є своєрідним поетичним щоденником. Усі свої болі, все, що почула, побачила вона виливає на папері.  ЇЇ душа  прозирає крізь вірші і залишає слід в серцях читачів. Друзі родини Пасічників, однодумці з  літературного клубу «Дивослово», працівникі бібліотеки,  інші шанувальники поетичного слова Надії Пасічник читали улюблені поезії авторки і присвячували їй власні.